18 січня - Голодна кутя:

Богомільні люди говіли в цей день до вечора, а саме до самої «голодної куті».
Готували вечерю, це мали бути лише пісні страви (приблизно 7 штук) і обов’язково кутю (третю та останню).
Коли кутя була готовою, її обов’язково несли на покуття у кубельце із сіна, де окрім неї мали бути ще узвар, хліб та сіль. 
Ввечері,напередодні вечері господар обкроплював хату та обійстя свяченою водою і ставив крейдою хрестики. Хрестики мали обов’язково стояти на дверях та вікнах, як обереги від нечистої сили.
Сідали за святкову вечерю, яку як і годилося розпочинали та закінчували трьома ложками куті.
Під час вечері, господар брав ложку куті, підходив до вікна (іноді навіть відкривши кватирку) і запрошував мороза до вечері: «Морозе, морозе, йди до нас куті їсти!», «Не хочеш? Ну тоді не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь нас і нашу худобу, курей та тварин!».
Повечерявши, казали: «Тікай кутя з покуття, а ти узвар йди на базар, а ви пироги йдіть на торги, Дідух – на теплий дух, щоб покинути кожух». Це символізувало фактичне завершення святок. В деяких місцевостях це робили на дворі, стукаючи макогоном по забору чи воротах, та розбивали глечик у якому варилася кутя.
Також, це був останній вечір для ворожінь.