Тяжкою сторінкою в історії школи стала Велика Вітчизняна війна. Під час окупації міста загарбники розташували в приміщенні школи свої казарми та конюшні і нанесли будівлі великого матеріального збитку.

Того страшного 1941-го року десятки випускників пішли захищати Батьківщину. Шістнадцятирічною дівчинкою, прямо зі шкільної парти, пішла на фронт Соня Солдатенко.

Чотири брати Ромащенки навчалися в школі до війни,  усі пішли на боротьбу з ворогом... Три похоронки отримала мати, лише Гліб повернувся живим і подальшу долю пов’язав з військовою службою.

Сім  братів Баклаїв і три їхні сестри закінчили школу до війни.  Усі хлопці брали участь у  бойових діях, четверо з них не дожили до світлого Дня Перемоги. Найстарший, Григорій, ще в 1932 році на Далекому Сході боровся з японськими самураями, учасник боїв на оз.Хасан. У роки Великої Вітчизняної війни брав участь у Сталінградській битві, визволяв Відень. Ілля в 1939 році брав участь у визвольному поході в Західній Україні. Та День Перемоги довелося зустріти в Харківському госпіталі. Микола загинув під час блокади Ленінграда. Михайло звільняв Білорусь, Західну Україну. Похований з військовими почестями в лісі біля міста Замерфель в Східній Сілезії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня. Іван брав участь у визволенні Києва. Пропав безвісти 14.01.1944 р.

Анатолій до війни служив  на Тихоокеанському флоті. Потім воював під Сталінградом, у Білорусії, Польщі, Німеччині. День Перемоги  зустрів у Берліні. Нагороджений орденом Червоної Зірки і 8-а медалями. Найменший Сергій у 1943 році потрапив у полон,звідки невдовзі втік і пішов у партизанський загін на  території Білорусії.

Не минуло фронтове життя і Галину Баклай. Після звільнення Роменщини від фашистів у 1943 році закінчила курси радистів і потрапила в артилерійний полк, що був розташований у Карпатах. Після першого ж бою одержала орден Червоної Зірки. Потім були інші відзнаки, поранення. Разом з однополчанами пройшла пішки через всю Угорщину, Румунію,Чехословаччину (тут і зустріла День Перемоги).

      Випускник Завгородній М.С. нагороджений орденом Червоної Зірки і орденом Вітчизняної війни II ступеня.

     Багато випускників стало військовими медиками. Пораненою втекла з полону і пройшла війну до Берліна медсестра Медведєва М.М..

     Жмурко Т.М. – учасник штурму Берліна, нагороджена орденом Червоної Зірки.

     Віліцька Г.М.- лейтенант медичної служби пройшла війну від Сталінграда до Берліна.

     Кар’якін С.І - полковник медичної служби, рядовим пройшов від Сталінграда до Відня.

     Тиха В.М – медсестра 64-ї армії, учасник оборони Сталінграда.

     Нагороджений орденом Червоної Зірки підполковник медслужби Коломієць В.Г.

Бова Л.А. – День Перемоги  зустріла в Празі, Осипова В.С.- в Берліні.

Рубець О.Т., СотниковаЄ.Р та Гвоздецька В.М. працювали в евако-госпіталі. Божко О.М. лейтенант медслужби, звільняла Україну,Польщу,Угорщину,Чехословаччину.

Визволяли рідне місто від фашистських загарбників В.Верднянський, І.М.Кондратенко  та Герой Радянського Союзу Прокопенко Г.М.

Деякий час у післявоєнні роки очолювали школу досвідчені педагоги, учасники війни Шолудько І.П.  та Степаненко І.Х..

Уже в перші роки війни до діючої армії пішло 35 випускників  нашої школи, одинадцять з яких не повернулися додому. Ось прізвища хлопців і дівчат, які назавжди залишаться в пам’яті і є гордістю нашої школи: Лихобаб Володимир (загинув), Боровик Борис, Ващенко Сергій (загинув), Козаченко Федір (загинув), Сюранко Андрій, Волков Марк, Кіріченко Григорій, Позниш Чеслава, Михно Олександр (загинув), Лихошерст Борис (загинув), Григор Юрій, Лісний В’ячеслав, Боровик Ігор, Баженов Петро, Станіславський Костянтин (загинув), Храпко  Борис (загинув), Флоненко Микола, Лопатін Віталій, Сорока Борис, Овсієвський Юрій, Ромашенко Гліб, Титаренко Іван (загинув), Мачихіна Лідія, Боровик Федір, Новик Василь, Греченко Анатолій, Семенко Володимир (загинув), Костюк Костянтин, Зінченко Сергій, Ромащенко Іван, Верянський Віталій, Мазунов Вадим (загинув), Карацюпа Петро (загинув), Кабардинський Анатолій, Кіріченко Марія. Випускник школи 1925 року Корнелій Федорович Сидоренко в 1944 році загинув в Вільнюсі, там же і похований.  

Наша школа дала Україні двох Героїв Радянського Союзу: Лозовського В.М. і Прокопенка Г.М..