Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

   Такими словами розпочалася літературно-музична композиція «Спочатку було слово…» в Роменській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №11. 

   9 листопада вся країна відзначала духовне свято нації – День української писемності та мови. За православним календарем – це день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця, послідовника творців слов’янської азбуки Кирила і Мефодія, які першими почали перекладати богословські книжки слов’янською мовою.

    Шкільна літературна вітальня радо приймала гостей: учнів школи, вчителів, батьків. Усі присутні уявно пройшлися тисячолітніми шляхами розвитку нашої мови.  

   В Україні мовне питання мало особливе значення, бо десятиліттями вона заборонялася, а ті громадські діячі, письменники, які ставали на захист мови, переслідувалися, звинувачувалися у націоналізмі.  Красу і велич українського слова опоетизували Іван Котляревський і Тарас Шевченко, Леся Українка та Іван Франко, Василь Стус, Василь Симоненко, Ліна Костенко та багато інших синів і дочок України.

     Про те, що мова вкраїнська вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом говорили учасники свята.

    Почали ж, звичайно, з Нестора-літописця. Його славетна «Повість минулих літ» дає можливість збагнути, якою милозвучною була мова наших предків. Родзинкою свята стала присутність самого Нестора-літописця, якого майстерно зіграв учень 9 класу Артем Головко.

    Поступово бесіда про мову торкається нашого сьогодення. Хіба приємно чути суржик, мішанину з мов, слів, понівечених до невпізнання? Ми повинні стати супроти зразків на кшталт «вєрок-сердючок», утверджувати красу рідної мови скрізь: вдома, на роботі, в автобусі, на вулиці, в товаристві друзів. Школярі мали змогу показати свої знання рідної мови. Вони добирали епітети до слова «мова», відгадували мовні шаради, редагували неправильно написані вислови. Фінальним акордом свята стала пісня «Мова єднання» у виконанні учениць 7 класу Катерини Юрченко та Альбіни Ілющенко.

    Сприяла проведенню заходу і святкова атмосфера. Була оформлена книжкова виставка, виставка дитячих малюнків, скрасили свято вишиті рушники. Директор школи Вікторія Зеленська, вітаючи всіх присутніх, наголосила на тому, що свято української мови – не просто черговий захід, а патріотична акція, котра свідчить: не можна відродити Україну без відродження української мови.

    Мова – це дім, у якому ми живемо. Ми ж так довго до цього йшли і цього прагнули. Тож бережімо українську мову. Хай її мелодія на повний голос лунає у вселюдському хорі! Саме українська мова – ознака нашої європейськості. Без мови немає нації, а без нації – держави.